Чому діти не люблять школу?

Одинадцятирічний спікер конференції «Завтра на ім’я» розповідає, чому діти не люблять школу.

1. Учитель. Коли ви тільки приходите до школи, вам одразу намагаються вселити страх. Один із них – страх учителя.
2. Страх оцінки. Згодом розвивається страх оцінки. А потім страх покарання батьками, директором школи. У школі не дивляться на те, ким ти є, тебе судять тільки за твоїми оцінками.
3. Страх помилки. Ще один страх – це страх зробити помилку. Школа не вчить, що помилятися можна і потрібно, адже тільки так ти можеш чогось навчитися.
4. Тролінг. Ще одна причина – глузування однокласників. І часто в цьому є провина вчителів, які виставляють дітей на посміховисько, вказуючи, що вони роблять щось не так добре, як їхні однокласники. Для них оцінка важливіша за учня. Я ходив до дитячого клубу творчості, навчився плести з бісеру, ліпити з тіста, робити браслети зі шкіри та багато іншого. Коли вихователька з мого гуртка прийшла в мою школу запропонувати майстер-клас і розповіла про мої досягнення, то завуч здивувалася: «Тимофій? Такого бути не може!”.
5. Безглузді тести. Ці тести, які дають на уроках, неймовірно безглузді, тому що в них немає варіанту своєї відповіді. Щоб отримати хорошу оцінку, дитина намагається вгадати одну відповідь із запропонованих. Але ж у неї може бути своя думка. Навряд чи настануть часи, коли учні знатимуть всі столиці світу, читатимуть напам’ять всі твори Шевченка, пам’ятатимуть квадратний корінь із п’яти. Мені здається, якщо людина чимось зацікавиться, вона дізнається більше, ніж дитина за 10 років школи. І якщо їй знадобляться знання з інших галузей, то вона легко зможе їх отримати.
6. Обсяг домашніх завдань. Я читав, що немає ніяких доказів того, що домашні завдання впливають на успішність і освіту дітей. Одного разу мені задали стільки завдань з англійської, що після трьох годин писанини я не зміг розігнути шию. Мене відвезли в травмпункт, і я цілий тиждень ходив у шийному корсеті.
7. Заборона на унікальність. У школах дуже не люблять, коли хтось відрізняється від інших. Це починається з учителя, передається учням і залишається з ними на все життя.
8. Школа не вчить бути щасливим. Я читав, що коли Джону Леннону з The Beatles було п’ять років, мама йому сказала, що найголовніше в житті – бути щасливим. Потім він пішов до школи і його запитали: «Ким ти мрієш стати в житті?». Він відповів: «Щасливим». Йому сказали: «Ти не зрозумів питання». На що він сказав: «Ви не розумієте життя».
9. Школа не вчить працювати з інформацією. Наприклад, я дивлюся канал на YouTube, де вчитель фізики легко і захопливо викладає матеріал. Читання або перегляд таких ресурсів може замінити десятки нудних уроків.
10. Школа не готує до дорослого життя. Школа – це підготовка до дорослого життя. Але вона не вчить як зберегти і збільшити дохід, як отримати його, як взагалі заробляти. Я вважаю, що головним предметом у школі міг би стати предмет, на якому нас би вчили розуміти одне одного. Адже вміння спілкуватися – найважливіше.

10 ПРИЧИН, ЩО ХОВАЮТЬСЯ ЗА ПОГАНОЮ ПОВЕДІНКОЮ.

1.Якщо ваша дитина бреше, це означає, що ви надмірно реагували на її помилки в минулому.
2. Неадекватна самооцінка вашої дитини пояснюється тим, що ви більше радите, ніж підбадьорюєте.
3. Якщо ваша дитина не вміє себе захистити, можливо, це тому, що з дитячих років ви привселюдно робили їй зауваження.
4. Якщо ви купуєте дитині все, що вона хоче, а вона все одно привласнює чужі речі, можливо, ви не даєте їй вибору в момент покупки.
5. Якщо ваша дитина боягузлива, можливо, ви надто швидко поспішаєте їй на допомогу і допомагаєте долати всі перешкоди.
6. Якщо дитина ревнива, причиною могло стати те, що ви постійно порівнювали її з кимсь.
7. Якщо ваша дитина дратівлива, можливо, ви недостатньо її хвалили. Вона привертає вашу увагу своєю поганою поведінкою.
8. Якщо ваша дитина не поважає почуття інших, можливо, ви надто часто вказуєте їй, що робити, і не звертаєте уваги на почуття.
9. Якщо ваша дитина приховує правду, причина може бути в тому, що ви гніваєтеся з будь-якого приводу.
10. Якщо ваша дитина грубіянить, імовірно ви, батьки, або ще хтось із вашої родини поводитесь так само.

БАТЬКІВСЬКІ РЕАКЦІЇ НА ПОГАНУ ПОВЕДІНКУ ДІТЕЙ

1.Слова, пояснення.
Іноді правило доведеться повторити з десяток разів, аби дитина зрозуміла, що не можна відпускати руку дорослого, переходячи через дорогу. У цій ситуації добре можуть спрацювати мультфільми, книги, придумані вами казки, рольові та настільні ігри. Діти краще сприймають інформацію, якщо вона подається не у вигляді моралі, а у формі розповіді про те, які проблеми виникли у казкового героя в такій ситуації.

2. Покарання природними наслідками.
Син моєї подруги любив брати на вулицю іграшковий мотоцикл, але не хотів відвозити його додому, кидав на дорозі. В один із днів мама дозволила йому залишити мотоцикл, попередивши, що завтра його тут може не бути. Хлопчик погодився і наступного дня іграшки на вулиці, звісно, не знайшов. Більше питань із тим, щоб стежити за своїми речами, у малюка не виникало.

3.Позбавлення задоволень.
Солодощів, мультфільмів, комп'ютера, зустрічей із друзями. Таке покарання повинно мати чіткі часові межі і поширюватися тільки на дитину. Якщо у вихідні вся родина збиралася на пікнік, не треба відмовлятися від поїздки. Краще обмежити маленького бешкетника в чомусь іншому.

4.Тайм-аут.
Цей метод особливо ефективний, якщо дитина поводиться агресивно і потрібно якомога швидше ізолювати її від неприємної ситуації. Під час тайм-ауту і дитина, і батьки зазвичай заспокоюються, а потім спокійним тоном обговорюють, що сталося. Правило тайм-ауту для дітей старше 3-ох років - хвилина усамітнення на кожен рік віку дитини. Психологи не радять асоціювати місце тайм-ауту з кімнатою, де дитина спить.

5.Покарання уроком.
Найскладніший, але в певних випадках - найдієвіший спосіб. Пригадується приклад із повісті «Дорога йде в далечінь». Героїня краде яблука в садівника. Батько, дізнавшись, веде її у сад і вимагає, щоб дівчинка повернула яблука і попросила пробачення. Героїня згадує цей урок як дуже неприємний, прикрий епізод свого життя, але в деяких ситуаціях таке зіткнення з реальністю необхідне. Це дає дитині орієнтир на майбутнє і поняття про прийнятне і неприйнятне.

ГОЛОВНИЙ СЕКРЕТ ВИХОВАННЯ

Одного разу я збагнула головний секрет виховання. Він дуже простий: діти стають дорослими.

Ми просто не розуміємо, яку силу дає батькам ця проста істина, якщо завжди пам'ятати про неї. Як простіше ставитися до життя, як виховувати без нудних повчань, як набратися терпіння - в цьому полягає все.

Діти стають дорослими. Діти виростають. І йдуть. І нічого не можна повернути назад.
Вдумайтеся: сьогодні ви ведете своє маленьке диво за ручку, воно стрибає і пустує, а ще змучило вас питаннями. І ви нестерпно втомлюєтеся від цих безкінечних «як?» і «чому?!» Сьогодні ви поспішаєте, зітхаєте і нервуєтесь. У вас безліч важливих дорослих справ, від яких дитина відволікає вас. А завтра?

Лише за три, чотири або п'ять років, ви самі захочете взяти сина за ручку, поговорити, відповісти, навчити - а в нього під вікном друзі. І ваше чарівне диво з підстрибом помчить не до вас, а до них. Колись (причому, доволі скоро) ваша дочка раптом закриє шкільний зошит і, не спитавши дозволу вислизне надвір, щоб цілуватися з якимось зовсім незнайомим вам хлопчиком. І це буде важливіше за всі ваші слова й прохання.

Діти виростають. Навіть якщо ви будете дуже-дуже тримати їх, не втримаєте. Так само, як не вповільните цих швидкоплинних днів дитинства. Ваших спільних днів. Пам'ятайте і насолоджуйтеся, поки вони ще діти, і їхні ліжечка стоять поряд із вашим, і руки їхні - у ваших руках. Поки ви потрібні їм понад усе на світі.

Тому що це закон життя: хтось інший має стати твоїй (найкращій на світі!) дитині дорожчим і важливішим за тебе.

Кажуть, батьківська любов трагічна, адже розлука закладена в ній від початку. Але той, хто так сказав, усе-таки помилявся.

Так, діти виростуть і залишать нас. Так, нічого не повернеться назад. Але саме усвідомлення цього факту змусить нас просто і радісно приймати те, що є зараз. Якщо це добре запам'ятати, ви не будете ростити, страждати і мучитися. Ви зрозумієте, що найцінніше - не «вчора» і не «завтра», а те, що є і відбувається просто зараз. У цю мить.

Любов батьків проста і радісна, коли приймаєш цей закон.

Ми ростимо і відпускаємо дитину все далі і далі від себе. Але саме тоді відбувається дивовижна річ: діти нас не покидають. Вони лишаються поруч. На відстані, але поруч. Зберігається душевна, духовна єдність. Діти і досі потребують нас, бачать у нас надійний тил, опору і порадника. Завжди.

Вони залишаються, якщо стосунки тримаються на нашій істинній безумовній любові.
Подивіться, як це просто. І як це правильно: жити і любити.

Ніна Некрасова «Перестаньте дітей виховувати - допоможіть їм рости»

Дитина бешкетує. Як стриматися від гніву?

- Передусім пообіцяйте собі: я ніколи не вдарю свою дитину. Часто навіть із найспокійнішими дорослими трапляються промахи, після яких вони дають обітницю - більше ніколи. Якщо з вами цього промаху не траплялося, прямо зараз дайте обіцянку, що й не станеться. Якщо боїтеся не втриматись, почніть із малого: тримати себе в руках тиждень, місяць. Поступово збільшуйте період до «більше ніколи».

- Заручитися підтримкою партнера. Один із батьків може бути суворішим або м'якшим, але в головному - неприйнятті тілесних покарань - ви маєте бути єдині.

- Любіть своїх дітей будь-якими. Приклеювання до дитини ярликів «некерований», «гіперактивний», «нестерпний», а також постійний страх того, що скажуть інші, заважають побачити в дітях хороше. Лише підкреслюють недоліки.

- Постарайтеся зрозуміти, чому дитина погано поводиться. Можливо, придивившись, ви помітите дійсно важливу причину.

- Ставтеся до дитини, як до дитини. Не ставте її на один рівень із собою. Визнайте її психологічну незрілість і невміння правильно діяти у всіх ситуаціях.

- Пам'ятайте, що ми даємо дитині приклад, яким вона буде послуговуватися у вихованні своїх майбутніх дітей.

- Якщо відчуваєте, що гнів підступає, знайдіть у собі сили піти в інше місце і зачиніться там. П'ять хвилин дитина зможе без вас обійтися. А ви за цей короткий час встигнете впоратися з роздратуванням.

- З’ясуйте причин свого гніву. Психологи вважають, що гнів - вторинне почуття і має під собою якесь первинне переживання. Багато мам зізнаються, що не можуть стриматися від гніву через втому і відсутність допомоги.

- Якщо ви роздратовані, не удавайте, що все гаразд. Говоріть дитині про свої почуття в форматі «Я-повідомлень». «Мені зараз дуже неприємно», «Мені боляче».

- Кличте на допомогу гумор. Найдієвіше буває не зриватися на дитину в істериці, а перечекати. Передражнити, самому почати істерику, раптово залоскотати, повалити на ліжко і почати бій подушками. Часто такий абсолютно несерйозний метод знімає напруженість, перемикає увагу дитини, а головне, дозволяє всім вихлюпнути негативні емоції в безпечної формі.

7 типових помилок юнаків, які заважають дітям досягти успіху у дорослому житті

Батьки витрачають купу сил та енергії, аби дати дітям найкраще. На жаль, надмірна любов і турбота часто перешкоджають розвитку самостійності, відповідальності та лідерських якостей.

Тім Елмор, фахівець з лідерства та автор численних бестселерів про виховання, зазначає 7 типових помилок батьків, які заважають дітям домогтися успіху в дорослому житті.

1. Ми не дозволяємо дітям відчувати ризик
Часто батьки прагнуть аж надто захистити дітей від усіх загроз. Дітям треба кілька разів упасти, аби зрозуміти, що в цьому немає нічого страшного. Підлітку треба пережити нещасливе кохання, аби стати емоційно зрілим - без цього неможливі тривалі стосунки. Якщо батьки виключають усі ризики з життя дітей, є висока ймовірність того, що дитина в майбутньому стане зарозумілою, пихатою і з низькою самооцінкою.

2. Ми кидаємося на допомогу надто швидко
Сучасне покоління молоді не розвинуло в собі умінь, які ще 30 років тому були властиві кожній дитині. Ми прагнемо в усьому «допомогти» і оточуємо дитину надмірною турботою. А отже, позбавляємо необхідності самостійно вирішувати проблеми і шукати вихід зі складних ситуацій. Рано чи пізно дитина звикає до того, що хтось «прийде на допомогу», і виявляється непристосованою до дорослого життя.

3. Ми захоплюємося ними аж надто легко
Питання про підвищення самооцінки дітей у школі поставили у вісімдесяті роки. На більшості змагань почало діяти правило «кожен - переможець», «медаль - кожному учаснику». Такий підхід дозволяє дитині почуватися особливою. Та згодом вона помічає, що лише мама і тато вважають її такою неповторною. Діти сумніваються у думці своїх батьків. Розуміють, що їхньої заслуги в цьому немає. І якщо ми захоплюємося ними надто легко, починають шахраювати, перебільшувати і обманювати, щоб уникати складних ситуацій. А коли виростають, то не здатні протистояти їм.

4. Ми дозволяємо почуттю провини стати на шляху успіху
Не бійтеся говорити дітям «ні» і «не зараз». Дозвольте їм боротися за те, що вони дійсно цінують. Часто ми даємо дітям те, що вони просять, як заохочення. Так діти звикають до незаслуженої винагороди. Взаємини в родині будуються тільки на матеріальній вигоді, діти не відчувають ні внутрішньої мотивації, ні любові.

5. Ми не ділимося власними помилками з минулого
Наше завдання - допомогти підлітку розібратися в життєвих реаліях. Поділіться з ним помилками, яких ви припускалися в його віці. Розкажіть, що ви відчували у схожих ситуаціях, як ви їх вирішили і що засвоїли. Це краще, аніж читати моралі.

6. Ми помилково вважаємо, що інтелект або обдарованість - це зрілість
За інтелектом часто судять про рівень зрілості дитини. Внаслідок чого батьки вважають, що розумна дитина готова до зустрічі з реальним світом. Але це, на жаль, не так. Немає ніякого чарівного віку, коли дитина стає відповідальною. Зате є інше перевірене правило - спостерігайте за іншими дітьми того самого віку. Якщо ви помічаєте, що вони більш вільні у своєму виборі і більш самостійні, ймовірно, ви самі стримуєте рівень незалежності своєї дитини.

7. Ми самі не робимо того, чого вчимо дітей
Завдання батьків - допомогти дитині створити модель свого життя. Життя, в якому вона гратиме головну роль і братиме відповідальність за свої слова та дії. Дивлячись правді у вічі, батькам спершу самим треба стати такими. Дитина вчитиметься не на ваших словах, а на ваших вчинках. Англійське прислів'я говорить: «Не виховуй дітей, все одно вони будуть схожі на тебе. Виховуй себе».

Щоб діти росли у щасливій родині.

1. Любіть дитину різною. Ніколи не оцінюйте її дії через свою любов. Не кажіть «Я тебе не люблю», якщо дитина зробить щось не так. І не зізнавайтеся в любові, коли вона поводиться ідеально. Дитина має знати, що ви любите її завжди і всюди, якою б вона не була і що б не робила. Адже ваша любов може бути тією підтримкою, яка допоможе дитині виправляти свої помилки. Оцінюйте вчинок, а не особистість.
2. Не порівнюйте. Оцінюючи дії своєї дитини, ніколи не порівнюйте її ні з ким. Ні з іншими членами родини, ні з однокласниками, ні з собою. Оцінюйте особисту динаміку. Якщо ви знаєте, що дитина старалася, постарайтеся разом знайти причину невдачі. Так само не треба казати, що дитина чимось краща за інших. Усі діти різні, і кожен приходить до чогось у свій час.

3. Покарання - це не спосіб для батьків позбутися свого невдоволення. Караючи дитину, намагайтеся зрозуміти, що зараз у вас говорить. Бажання помститися, поставити на місце, вихлюпнути своє розчарування? Тоді краще охолонути. Покарання – це не спосіб зігнати свою злість. Дитина має усвідомлювати його справедливість.

4. Похвала має бути заслуженою. Не треба боятися перехвалити дитину. Позитивна оцінка дій дуже важлива для неї. От тільки хвалити потрібно з розумом. Не перераховуйте кожну дію дитини, а відзначайте те, чого вона домоглася. Хвалити потрібно саме за те, до чого були докладені зусилля.

5. Не сумнівайтеся в силах дитини. Ніколи не кажіть їй, що вона чогось не зможе. Не вступить до університету, не зможе зробити домашнє завдання, провалить контрольну абощо. Їй усе під силу, але за умови, що вона постарається. І знову-таки, дитина має знати, що незалежно від результату, ви будете поряд, не відвернетеся від неї. Вона може на вас покластися.

І, нарешті, останнє. Всі ми помиляємося. Навіть ці принципи не вбережуть вас від помилок, але вони допоможуть обрати напрямок, у якому вам краще вибудовувати взаємини з дітьми.

ЧОМУ ДІТИ НАС НЕ ЧУЮТЬ

«Сто разів треба повторювати», «Як об стінку горохом», «Поки не гаркнеш - не зробить!» - ці фрази посідають перші рядки в хіт-параді батьківських скарг дитячому психологу. Чому? Основна помилка полягає в тому, що батьки говорять з малюками, наче з дорослими. Але в «маленькій країні» діють свої закони сприйняття. Ось, основні помилки:

1. ВІДСУТНІСТЬ ЗОРОВОГО КОНТАКТУ
Мозок дитини здатний концентруватися тільки на одній меті. Безглуздо дратуватися, що захоплений грою малюк вас «не чує». Мамині слова лунають десь угорі, а «справжнє» життя проходить тут, у грі!

2. ПРОХАННЯ, ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З КІЛЬКОХ
«Зніми чоботи, помий руки і за стіл». Для дитини молодше 3-4 років таке прохання - складний алгоритм. Спробуй запам'ятати послідовність, нічого не пропустивши!

3. «НЕПРЯМІ» ВКАЗІВКИ
«Ти ще довго сидітимеш у безладі?», «Тобі що, подобається ходити з липкими руками?». Малюки розуміють усе буквально. Здогадатися, що в маминому питанні є спонукання до дії, їм важкувато.

4. БАГАТОСЛІВНІСТЬ
«Сашко, скільки разів тобі можна повторювати, не стрибай з крісла на диван! Ти вже забув, як носа розбив? Хочеш знову впасти?». Зрозуміло, що в мами, як-то кажуть, накипіло. Але вислуховуючи довгу нотацію, дитина тільки плутається в словах і забуває, про що, власне, йдеться.

5. КРИК
Почувши крик, дитина попросить пробачення, скаже, що все почула і зрозуміла. Та насправді не почула, не до того було. Головною метою було запобігти покаранню. Крім того, крик викликає тривогу, страх. А страх знижує здатність мислити. Згадайте, як ви самі почуваєтеся в таких ситуаціях.

6. ОЧІКУВАННЯ НЕГАЙНОЇ ЗМІНИ ПОВЕДІНКИ
Діти сприймають сказане не так швидко, як дорослі, а із затримкою на кілька секунд. Довільна увага (тобто вміння відволікатися від цікавого на користь необхідного) повністю формується у малюка тільки до 6-7 років. Це означає, що швидко перемикатися з одного заняття на інше, дитина просто не може.

7. МЕТОД «ЗАЇЖДЖЕНОЇ ПЛАТІВКИ»
Поганий для дитини, тому що так вона не звикає до самостійності. «Мама не нагадала помити руки після туалету, значить, їх мити не обов'язково». Поганий для мами, тому що навіть дуже терпляча людина, змушена постійно бути «платівкою», виснажується і може одного разу зірватися через дрібницю і накричати на дитину або й відшльопати.

8. ПРОХАННЯ-ЗАПЕРЕЧЕННЯ
«Не лізь у калюжу!», «Не гримай дверима!». Дитяче сприйняття «пропускає» частку «не». Тож малюк раз у раз сприйматиме батьківську заборону як привабливу пропозицію.

9. ПОСТІЙНІ ЗАБОРОНИ
Зазвичай цим страждають тривожні мами, які відчувають постійний страх за малюка і справляються з цим страхом за допомогою гіперопіки. "Не наступи в багнюку", "Обережно, поріг", "Стій, там собака" - і так весь день». У якийсь момент втомлена від тиску дитина починає сприймати мамин галас просто як «фон».

10. НЕВМІННЯ ПОЧУТИ ДИТИНУ
Буває, що мама й дитина проводять удвох цілий день, але важко сказати, що вони довго були разом. Наприклад, малюк хоче розповісти мамі про щось дуже важливе, але вона зайнята розмовою з подругою або занурена в свої думки. Якщо дитині вистачає спілкування з батьками, їй не доведеться «випрошувати» увагу за допомогою пустощів.

За статтею Ірини Кудінової

Притча про олівець….

Одного разу хлопчик побачив, як бабуся пише листа, і запитав:

- Ти пишеш про мене?

Бабуся усміхнулася внукові:

- Ти вгадав, я пишу про тебе. Та важливіше не те, що я пишу, а те, чим я пишу. Коли ти виростеш, я б хотіла, аби ти став таким, як цей олівець...

Хлопчик з цікавістю подивився на олівець, та не помітив нічого особливого.

- Він такий самий, як усі олівці!

- Усе залежить від того, як дивитися на речі. Цей олівець володіє п'ятьма якостями, які знадобляться тобі в майбутньому.

По-перше: ти можеш бути генієм, але ніколи не маєш забувати про існування руки, що тебе скеровує. Ми називаємо цю руку Вищою силою. Довіряй цій силі і вчися відчувати її.

По-друге: щоб писати, мені доводиться гострити олівець. Тоді йому трохи болить, зате потім олівець пише тонше. Отже, вмій терпіти біль, пам'ятаючи, що він гартує тебе і робить благороднішим.

По-третє: якщо писати олівцем, завжди можна стерти гумкою те, що вважаєш неправильним. Пам'ятай, що виправляти себе - не завжди погано. Часто це єдиний спосіб утриматися на правильному шляху.

По-четверте: в олівці важливе не дерево, з якого він зроблений і не форма, а графіт, що всередині. Тому завжди думай про те, що відбувається всередині тебе.

І нарешті, по-п'яте: олівець завжди лишає слід по собі. Так само і ти лишаєш після себе сліди своїми вчинками. Тому обмірковуй кожен свій крок.

Коли ви думаєте, що ви я вас не чую….

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви повісили мій перший малюнок на холодильник, і я негайно захотів намалювати другий.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви нагодували бездомну кішку, і дізнався, що добре бути добрим до тварин.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви спекли для мене улюблений пиріг, і я дізнався, що навіть дрібниці можуть мати особливий сенс.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви приготували їжу для хворого друга, і я дізнався, що всі ми маємо допомагати і дбати одне про одного.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви віддаєте свій час і гроші, аби допомагати людям, які нічого не мають, і я дізнався, що ті, в кого є щось, мають допомагати тим, в кого немає нічого.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви дбали про наш будинок і про все в ньому, і я дізнався, що ми маємо дбати про те, що нам дороге.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви ставитеся до своїх обов'язків, навіть коли ви не дуже добре почувалися, і я дізнався, що мушу бути відповідальним, коли виросту.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як сльози текли з ваших очей, і я дізнався, що іноді речі можуть завдавати болю, і це нормально - плакати.

Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, як ви дбали, і я хотів бути всім, чим я міг бути.

Коли ви думали, що я не дивився, я отримував більшість уроків з життя, які мав знати, аби бути хорошою і успішною людиною, коли виросту.

Коли ви думали, що я не дивився, я дивився на вас і хотів сказати: «Мама й тату! Дякую за всі речі, які я бачив, коли ви думали, що я не дивився!»

Любов замінити не можна…

В час технiчного прогресу
протирiччя iнтересiв.
от здавалося б: в дитини,
як в дорослої людини,
є i лiжко, i колиска,
є вставне в машину крiсло,
є коляска, мов танк сильна,
щоб мале було мобiльне,
а для пляжного пiсочка
є коляска-парасолька.
є дитячий гамачок,
кенгурушка-рюкзачок,
щоб батьки дитя носили,
якщо залишились сили.
в слiнг ще можна запихати,
застiбнуть на гудзик,-
щоб з дитям ходила мати
згорнутим у вузлик.
гой-да-гой! на батарейках
гойдає конячка,
туп ногой- везе по рельсах
механiчна тачка.
для прогулянок коротких-
легка переноска,
ще є термос для голодних
з пiдiгрiвом соски.
колискову заспiває
радiола-няня,
одним оком пiдглядає,
чи заснула Маня.
i вiбрує i дрижить
електричний стульчик,
а дитина все не спить-
проситься: НА РУЧКИ.
в двадцять першому сторiччi
отаке от протирiччя.

Готовність до шкільного навчання

Підготовністюдо шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

Адаптація( від лат. – пристосовую ) - динамічний процес пристосування людини до умов змінного довколишнього середовища.
Шкільна дезадаптація – утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, що виявляються у вигляді порушень у навчанні та поведінці, конфліктних відносин, психогенних захворювань та реакцій підвищенного рівня тривожності, викривлень розвитку особистості.
Компоненти готовності до навчання:

КОМПОНЕНТИ ГОТОВНОСТІ ДО НАВЧАННЯ:

розумовий
соціальний
емоціональний

ЩО МИ РОЗУМIЄМО ПIД ПОНЯТТЯМ "ГОТОВНIСТЬ ДО ШКОЛИ”?

Емоційно - вольова готовнiсть
Фiзична готовнiсть
Мовленнєво-комунiкативна готовнiсть
Позитивна мотивацiя
Інтелектуальна готовнiсть
Соцiальна зрiлiсть
Психічний розвиток
Емоційно – вольова готовність характеризується:
формуванням вольових якостей (самостійності, дисциплінованості, ініціативності);
умінням стримувати свої емоції.

ФІЗИЧНА ГОТОВНІСТЬ ПЕРЕДБАЧАЄ:

розвиток дрібної моторики;
зріст, вагу, пропорції та інші показники, що відповідають середнім нормам фізичного розвитку дітей шестирічного віку;
стан органів зору та слуху;
правильну поставу.

КОМУНІКАБЕЛЬНА ГОТОВНІСТЬ ПЕРЕДБАЧАЄ УМІННЯ ДИТИНИ:

встановлювати контакти з дітьми;
працювати в групі.

МОТИВАЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ:

наявністю відповідних мотивів навчання;
прагненням до набуття знань;
одержанням статусу сучасного школяра: появою нових прав та обов`язків.

ГОТОВНІСТЬ У СФЕРІ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ ПЕРЕДБАЧАЄ ПЕВНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ПАМ`ЯТІ, УВАГИ, МИСЛЕННЯ:

уміння концентрувати свою увагу;
уміння запам ` ятовувати те, що необхідно для розуміння нового матеріалу;
уміння порівнювати;
уміння виділяти істотне, узагальнювати;
уміння творчо виконувати завдання.

ГОТОВНІСТЬ У СФЕРІ РОЗВИТКУ СВІТОГЛЯДУ ПОВ`ЯЗАНА З ЕЛЕМЕНТАРНИМИ ЗНАННЯМИ:

уявлення про країну, свята;
уявлення про час, одиниці його вимірювання;
знання про рослини, тварин, погодні явища;
уявлення про простір, форму, величину предмета.

ГОТОВНІСТЬ У СФЕРІ КУЛЬТУРНИХ НОРМ ПОВ`ЯЗАНА З УМІННЯМИ ТА НАВИЧКАМИ:

самообслуговування;
правильної поведінки з урахуванням етичних норм поводження в суспільстві.

ОСОБИСТІСНА ГОТОВНІСТЬ ПЕРЕДБАЧАЄ:

формування самооцінки;
оцінювання своїх прав та обов`язків;
Відповідальність за свої дії та вчинки.

СПРИЯТЛИВІ ЧИННИКИ СОЦІАЛЬНОГО МІКРОСЕРЕДОВИЩА ДИТИНИ:

адекватне усвідомлення свого статусу в групі ровесників;
правильні методи виховання в сім`ї;
відсутність конфліктної ситуації в сім`ї;
високий рівень освіти батьків;
готовність до навчання в школі, шкільна зрілість;
високий статус дитини в групі до вступу в перший клас;
повна сім`я;
задоволення від спілкування з дорослими;
позитивний стиль ставлення до дітей з боку вихователя й учителя під час підготовчого періоду;
позитивний стиль ставлення до дітей учителя першого класу.

Збираємося у перший клас:

МІНІМАЛЬНИЙ НАБІР ПЕРШАЧКА:

Фарби. Пензлик. Альбом для малювання.
Зошити — 10 шт в косу лінію, 10 шт. у клітинку.
Обгортки для зошитів - 10 шт.
Папка для зошитів. Ручка кулькова - 1+1(запасна).
Олівець простий - 1+1 (запасний). Пенал. Гумка,точилка для олівців. Лінійка (20 см)
Набір для ручної праці (клей, ножиці, кольоровий папір та картон).
Обгортки для підручників. Кольорові олівці, Фломастери.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ СВЯТКУВАННЯ ПЕРШОГО ДНЯ ПЕРЕБУВАННЯ ДИТИНИ В ШКОЛІ:

до того, як дитина розплющить очі, прикрасьте її кімнату повітряними кульками, яскравим плакатом із веселим написом;
покладіть поруч з подушкою яскравий пакуночок з подарунком, який дещо розвіє дитячі хвилювання і, разом з тим, підкреслить важливість події;
усміхайтеся;
не повчайте дітей, не хмуртеся, не гнівайтесь, не підвищуйте голос, не залякуйте дитину;
відкладіть усі свої справи;
не забудьте сказати своєму малюку, який він має чудовий вигляд і як ви його любите;
коли дитина прийде зі школи, влаштуйте святковий обід.

ЩОБ ЛЕГШЕ ВЧИЛОСЬ ПЕРШОКЛАСНИКАМ

Уранці будіть дитину з посмішкою, лагідно промовляючи,спокійно.
Не смикайте дитину через дрібниці ,не підганяйте
Бажано погодувати дитину сніданком, або дати з собою.
По дорозі до школи побажайте дитині успіхів та підбадьорте її добрим словом.
Зустрічаючи зі школи, не завалюйте запитаннями: «Що ти сьогодні отримав?» або «Сьогодні без поганих оцінок?».
Дайте дитині можливість розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтесь від неї.
Якщо маленький школярик чимось засмучений, не допитуйтесь про причину. Можливо, він розповість пізніше. Або обережно поцікавтесь через деякий час самі.
Правила Симона Соловейчика, які допоможуть батькам підготувати дитину до життя серед однокласників у школі.
He віднімай чужого, але і своє не віддавай.
Попросять - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.
Не бийся без причини.
Кличуть грати - йди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.
Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
Не дражни нікого, не випрошуй нічого. Два рази нікого ні про що не проси.
Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.
Не наговорюй ні на кого.
Намагайся бути акуратним.
Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

Пам'ятай: ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх. Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!

Тести для визначення готовності дитини до школи

За нормами вікової психології готовність дитини до школи формується між шостим і сьомим роком життя. Але в кожного – індивідуальний темп розвитку. Тому рішення про те, чи стане дитина в цьому році стати першокласником, батькам варто приймати разом зі спеціалістами – педагогами та психологами,– орієнтуючись, у першу чергу, на особливості розвитку малюка.

Пропонуємо тести, що їх найчастіше використовують шкільні психологи для перевірки ступеня готовності дітей до школи. Зауважте, що ці завдання дають лише загальну картину розвитку дитини. За більш повною інформацією звертайтеся до спеціалістів.

Приготуйте аркуші чистого білого паперу без ліній і клітинок. Під час виконання дитиною всіх трьох завдань зверніть увагу на те, якою рукою вона працює; чи крутиться на місці; чи губить олівець і шукає його довго під столом; почала малювати в тому місці, де ви їй показали чи просто обводить контур зразка; чи бажає переконатися, що малює добре. Це дасть можливість зрозуміти, які труднощі вас і її чекають з початком навчання.

ТЕСТ № 1. Малюємо чоловічу фігуру

Сучасні дослідження довели зв’язок художньої діяльності дітей і загального рівня їхнього психічного розвитку. Існує така закономірність: з віком дитини її малюнок збагачується новими деталями. Якщо в 3,5 роки малюк замість чоловічків зображує «головоніжок», то до 7 років, як правило, у зображенні людини вже вимальовуються всі частини тіла.

Попросіть дитину намалювати чоловіка так, як вона зможе. Намагайтесь не давати ніяких додаткових роз’яснень, не допомагати і не звертати її увагу на помилки та недоліки. На запитання дитини відповідайте: «Малюй, як зможеш, у тебе все вийде!»

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

1 бал. Намальована фігура має голову, тулуб, кінцівки. Голова не більша за тулуб і з'єднана з ним шиєю. На голові є волосся (можливо, під головним убором). Є вуха, очі, ніс, рот. На руках – кисті з п'ятьма пальцями. Ноги внизу «зігнуті» (є ступні). На фігурі – чоловічий одяг і намальована вона як єдине ціле, а не складена з окремих частин. На малюнку видно, що ноги й руки ростуть із тулуба, а не кріпляться до нього. При такому способі малювання, яке називають синтетичним (контурним), фігуру можна обвести одним контуром, не відриваючи олівця від паперу.

Більш примітивний (аналітичний) спосіб передбачає зображення окремо кожної зі складових частин фігури. Наприклад, спочатку малюється тулуб, а потім до нього кріпляться руки й ноги.

2 бали.Виконання усіх вимог на 1 бал, крім синтетичного способу малювання. Три деталі, що відсутні (шия, волосся, один палець руки), можна не рахувати, якщо фігура намальована синтетичним способом.

3 бали.Фігура має голову, тулуб, кінцівки. Руки й ноги намальовані двома лініями (об'ємні). Допускається відсутність шиї, волосся, вух, одягу, пальців, ступень.

4 бали.Примітивний малюнок з головою і тулубом. Кінцівки (достатньо однієї пари) намальовані тільки однією лінією.

5 балів.Відсутнє чітке зображення тіла («головоніжка») чи обох пар кінцівок. Каракулі.

Наступні два завдання характеризують дитину з точки зору загального психічного рівня, розвитку дрібної моторики рук, координації зору та руху, вміння виконувати роботу за зразком, виявляють ступінь розвитку сили волі.

ТЕСТ № 2. Наслідування писаних літер

Дитина має на чистому аркуші паперу скопіювати фразу, що написана писаними літерами. Наприклад: «Вона читала книгу».

Скажіть дитині: «Ти ще не вмієш писати, але спробуй, може, в тебе вийде так само». Якщо дитина знає писані літери, запропонуйте їй скопіювати фразу із англійських слів.

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

1 бал.Зразок скопійований добре та розбірливо. Копія перебільшує розмір зразка не більше, ніж удвічі. Перша літера по висоті відповідає великій літері. Букви чітко пов'язані у три слова. Скопійована фраза відхиляється від горизонтальної лінії не більше ніж на 30 градусів.

2 бали.Зразок скопійований розбірливо. Розмір букв і дотримання горизонтальної лінії не враховуються.

3 бали.Очевидна розбивка на три частини. Розбірливо написані хоча б чотири букви.

4 бали.Зі зразком збігаються хоча б дві букви. Відтворена копія утворює рядок.

5 балів.Каракулі.

Тест № 3. Змальовування крапок

Скажіть дитині: «Поглянь на крапочки. Спробуй поряд намалювати так само». При цьому покажіть, де саме потрібно малювати.

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

1 бал.Майже досконале копіювання зразка. Допускається незначне відхилення однієї крапки від рядка чи колонки. Копія може бути меншою або перевищувати розміри зразка не більше, ніж удвічі. Крапки розташовані паралельно.

2 бали.Кількість і розташування крапок відповідає зразку. Допускається відхилення не більше трьох крапок на половину ширини зазору між рядком чи колонкою.

3 бали.Малюнок у цілому відповідає зразку, не перевищуючи його по ширині та висоті більш ніж удвічі. Кількість крапок може бути не дотримана, але їх кількість – не більше 20 і не менше 7. Можливий будь-який поворот. Навіть на 180 градусів.

4 бали.Контур малюнка не відповідає зразку, але все ж складається із крапок. Розміри зразка і кількість крапок не враховуються. Інші форми, наприклад лінії, не допускаються.

5 балів.Каракулі.

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ.

· Полічіть бали, які дитина набрала за три тести. Якщо від 3 до 6 балів – вона готова до школи. (Високий рівень готовності.)

· 7-9 балів, до того ж ці бали рівномірно розподілені між усіма завданнями,– як правило, такі діти також готові до навчання. (Середній рівень готовності.)

· Якщо ж до сумарного балу входять низькі оцінки (наприклад, загальний бал – 9, і він складається із 2 балів за перше завдання, 3 – за друге і 4 – за третє), то бажано провести більш детальне дослідження, порадитися зі спеціалістами, щоб визначити, чи готова дитини стати школярем.

· Для дітей, які набрали 10–15 балів, додаткове дослідження потрібне обов'язково. Скоріш за все, їм ще рано йти до школи. (Найнижча поділка середнього рівня готовності – 10–11 балів. 12–15 балів – готовність нижче норми.)

Опитувальник

Виявляє загальний рівень мислення, кругозір, розвиток соціальних якостей.
Проводиться у вигляді бесіди "питання-відповідь". Завдання може звучати так: "Зараз я буду задавати питання, а ти постарайся відповісти на них". Якщо дитині важко відразу відповісти на питання, можна допомогти їй декількома навідними питаннями. Відповіді фіксуються в балах, потім сумуються.
 

ПІДСУМОВУЄМО БАЛИ

• сума + 24 і вище- високий вербальний інтелект (кругозір).
• сума від + 14 до 23- вище середнього.
• сума від 0 до + 13- середній показник вербального інтелекту.
• від -1 до - 10- нижче середнього.
• від - 11 і менше- низький показник.

Якщо показник вербального інтелекту низький або нижче середнього, необхідно додаткове обстеження нервово-психічного розвитку дитини.

ТЕСТ: ГОТОВНІСТЬ БАТЬКІВ ВІДДАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

Визначити Вашуготовність віддати свою дитинудо ніколи допоможе наведений далі опитувальник.

1. Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших дітей.
2. Я хвилююся, що моя дитина буде часто кривдити інших дітей.
3. На мій погляд, чотири уроки — це непомірне навантаження для дитини.
4. Важко бути переконаним у тому, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.
5. Дитина може спокійно вчитися тільки тоді, коли вчителька — його рідн___мати.
6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися читати, писати,___рахувати.
7. Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.
8. Навіть уявити не можу, що моя дитина зможе обходитися без денного сну.
9. Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.
10. Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садочка — увесь час проводила­­__разом__із___мамою.
11. Початкова школа, на мій погляд, нечасто здатна чогось навчити дитину.
12. Я переймаюся тим, що однокласники будуть дражнити мою дитину.
13. Моя дитина значно слабша за своїх однолітків.
14. Думаю, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дитини.
15. Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми підемо до школи разом!»

Впишіть свої відповіді в таблицю: якщо Ви згодні із твердженням, то напишіть 1 бал поруч із номером запитання, якщо не згодні, то залишіть клітинку порожньою.

ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ:

ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ

Підсумуйте отримані Вами бали.
Отже, якщо Ви отримали:
до 4 балів— Ви маєте підстави з оптимізмом чекати початку навчання Вашої дитини в школі (Ви самі достатньою мірою готові до шкільного життя своєї дитини);
5-10 балів— не завадило б заздалегідь підготуватися до можливих труднощів;
10 балів і більше— рекомендуємо порадитися з дитячим психологом.

А ТЕПЕР ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ТЕ, У ЯКИХ СТОВПЧИКАХ ВИ ОТРИМАЛИ 2 АБО 3 БАЛИ:

якщо у першому— необхідно займатися з дитиною переважно іграми та завданнями, які розвивають пам'ять, увагу, дрібну моторику рук;
якщо у другому— зверніть увагу на те, чи має Ваша дитина навички спілкування з іншими дітьми;
якщо у третьому— на Вас чекають труднощі, пов'язані зі здоров'ям дитини, але ще є час для загартовування;
якщо у четвертому— Ви хвилюєтесь через те, що дитина не знайде контакту із учителем: необхідно погратись із дитиною в сюжетно-рольові ігри зі шкільною тематикою;
якщо у п'ятому— дитина дуже прив'язана до матері. Може, краще віддати її до невеликого класу або піти до школи наступного року? У будь-якому разі корисно погратись із дитиною в школу та звернутися до психолога.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ДО ШКОЛИ?

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до школи є добре відношення батьків та дітей, розуміння батьками внутрішнього світу своєї дитини її проблем, переживань, вміння ставити себе на місце дитини. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін “прикласти” до своєї дитини. Але не дивлячись на це можна дати деякі рекомендації по вихованню дітей, ставлення до яких по-своєму – право кожного з батьків.

- Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа ні на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

- Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.- Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будите її любити за будь-яких обставин.

- Не бійтесь “залюбити” свою дитину, беріть її” на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

- В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

- Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

ОТЖЕ, ДЛЯ ТОГО,ЩОБ ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ, НЕОБХІДНО:

1.Спиратись на сильні сторони дитини.

2.Уникати підкреслення невдач дитини.

3.Показувати, що ви задоволені дитиною.

4.Вміти і бажати демонструвати любов до дитини.

5.Вміти допомогти дитині поділити великі завдання на частини, з
якими вона може впоратись.

6.Проводити більше часу з дитиною.

7.У стосунках з дитиною активно використовувати гумор.

8.Знати про всі спроби дитини, які вона здійснила, щоб справитись із
завданням.

9.Вміти взаємодіяти з дитиною.

10.Дозволяти дитині самій розв’язувати проблеми там, де це можливо.

11.Уникати дисциплінарних заохочень і покарань.

12.Приймати індивідуальність дитини.

13.Проявляти емпатію (розуміння стосунків, почуттів, психічних
станів іншої особи) і віру у вашу дитину.

СПЕЦИФІКА АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Завдання старшокласника, щодо безболісного проходження адаптаційного періоду:

- прийняття позиції “учень – старшокласник профільного ЗНЗ”,

- прийняття новачків у колектив,

- пошук особистого сенсу і мотивації для кожного десятикласника,

- пізнання специфіки статеворольових відносин,

- організація самопізнання та доброзичливої конструктивної рефлексії.

Специфіка адаптаційного періоду десятикласників

В юності особливо зростає необхідність у визнанні й захищеності. Як ніколи, стають актуальними потреби у спілкуванні й одночасно у відособленні. Спілкуючись одне з одним, юнаки й дівчата відчувають необхідність знайти своє “Я”, зрозуміти свої життєві перспективи. Тому через весь адаптаційний період проходить ідея самопізнання і самовизначення в життєвих цінностях, в уявленні образу “Я” як власними очима, так і очима інших.

Набуття необхідних життєвих компетентностей у період адаптації

Щоб мати змогу знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними компетентностями:

- гнучко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях,

- самостійно та критично мислити,

- бачити й формулювати проблему, знаходити шляхи її раціонального вирішення,

- усвідомлювати, де та яким чином слід використати здобуті знання,

- творчо мислити,

- грамотно працювати з інформацією, робити аргументовані висновки, використовувати їх для розв’язання нових проблем,

- бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у будь-яких конфліктних ситуаціях,

- самостійно працювати над розвитком особистісної моралі, інтелекту, культурного рівня.

Що необхідно робити батькам, щоб дитина успішно адаптувалася до навчання?

Будь – які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється якадаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1.Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2.Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3.Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4.Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5.Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6.Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7.Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8.Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9.Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10.У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11.Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12.Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13.Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14.Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15.У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

ПОРАДИ ТОМУ, ХТО ХОЧЕ ЗМІНИТИСЯ

КІЛЬКА ПОРАД ТОМУ, ХТО ХОЧЕ ЗМІНИТИСЯ

1. ПАМ’ЯТАЙ, ЩО ТИ - ОСОБИСТІСТЬ, І ЦІНУЙ ЦЕ.

2. РОЗВИВАЙ У СОБІ ПРАГНЕННЯ ПІЗНАТИ СВОЮ ОСОБИСТІСТЬ.

3. ШУКАЙ У СОБІ НЕСТАНДАРТНІСТЬ, НЕЗВИЧАЙНІСТЬ, І ВОНИ ОБОВ”ЯЗКОВО ЗНАЙДУТЬСЯ.

4. ОЦІНЮЙ СЕБЕ І СВОЇ ВЧИНКИ

5. КРИТИЧНО, А НЕВДАЧІ – З ГУМОРОМ.

6. РОЗВИВАЙ ДЕЩО ІРОНІЧНЕ СТАВЛЕННЯ ДО САМОГО СЕБЕ.

ЦЕ ДОПОМОЖЕ УНИКНУТИ ЗВЕРХНОСТІ.

ЯК ПОДОЛАТИ ВЛАСНУ ДРАТІВЛИВІСТЬ?

СПРОБУЙ ВИКОНАТИ ПОРАДИ Е. КАРЛСБЕРГА:

Спробуй поставити себе на місце іншої людини і поглянути на ситуацію її очима.

Намагайся з’ясувати ситуацію, не звинувачуючи іншого, а розкажи йому про те, що відчуваєш.

Будь тактовним, але говори правду (інакше нічого не досягнеш). Дипломатія не заважає, якщо вона не надмірна.

Не соромся проявити гнів. Коли ж хтось інший, хто гнівається на тебе, не посоромився вибачитися, прояви великодушність.

Поради з підвищення самоповаги

Пам’ятка

Поради з підвищення самоповаги

• Пам’ятай про свої добрі (позитивні) якості, замість того, щоб запам’ятовувати погані.
• У всьому, що ти робиш, намагайся віднайти добре. Привітай себе з цим успіхом.
• Постійно згадуй свої успіхи: дуже легко принижувати себе у кожному конкретному випадку.
• Роби собі приємність, а на залежність не звертай уваги.
• Пробачай собі помилки. Ти можеш ставитися до них суворо, але все ж ти їх припускаєшся. Визнай свою помилку і адекватно компенсуй втрати. Не перекладай провину на інших-це ознака безсилля, слабкості. Так само не перегни палку, звинувачуючи в усьому себе.
• Учись любити своє тіло.
• Дій так, ніби ти найкращий, легкий у спілкуванні, надзвичайно розумний, гідний любові та інших радощів буття, і ти будеш таким.
• Шукай і приймай допомогу, підтримку і пораду, коли в цьому є потреба.
• Стався до себе добре. Твоя самоповага ніколи не зросте, якщо ти не будеш ставитися до себе як слід. Пам’ятай: той, хто любить себе, виглядає краще, має прекрасне здоров’я і добре ставиться до інших.
• Відмовся від переконання, що ти – “ безнадійний випадок”, “ невдаха”, якого “ ніхто не любить”. Коли ж ти так думаєш, то це може справді статися, оскільки ти сам переконуєш у цьому навколишніх.
• Учися слухати без оцінок і порівнянь, оскільки це (оцінки і порівняння) – перешкоди у взаємостосунках.
• Умій сказати “ні”. Інколи ти швидко погоджуєшся зробити те, про що тебе прохають, остерігаючись осуду чи гніву з боку інших людей, аби вони оцінювали тебе позитивно.
• Відмовляйся від розмов, бажання помститися, скарг, від усіх непотрібних устремлінь, які підривають твою цілісність і особисту силу.
• Пам’ятай, що ти – недосконалий – і це цілком нормально. Ти – людина, яка може помилятися і виправляти свої помилки.
• Визнай себе таким, яким ти є – унікальним, оригінальним, людяним.

Живи справжнім, і ти матимеш задоволення від життя.

Поради щодо виховання гіперагресивної дитини

ДЕЯКІ ПОРАДИ ЩОДО СПІЛКУВАННЯ І ВИХОВАННЯ ГІПЕРАГРЕСИВНОЇ ДИТИНИ

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин, в неї є проблема емоційного і психічного плану. В такому випадку треба звернутися до дитячого психотерапевта.
2. Якщо дитина гіперактивна, потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.
3. Якщо дитина запальна чи войовнича, переконайтесь, чи саме, Ви не провокуєте таку поведінку. До такої дитини треба бути уважним, роз’яснювати їй наслідки її поведінки, щоб вона вчилася регулювати свої стосунки з іншими людьми.
4. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучати її до активного слухання, щоб вона привчалась вербально висловлювати свою агресію і знімати збудливість і нервовість.
5. Із кінозалу ( домашнього) виключати перегляд фільмів і телепередач із сценами насилля, жорстокості.
6. Ні в якому разі не застосовувати фізичне покарання.
7. Роз’єднати хулігана і жертву.
8. Привчати дітей самим вирішувати свої проблеми настільки, наскільки це можливо, без стороннього втручання.
9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямуйте її енергію на щось корисне.

Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила – це все допоможе запобігти агресивності.

ШАНОВНІ ВЧИТЕЛІ!

Поставтесь до педагогічної праці, як до головного змісту Вашого життя. Створіть у собі вчителя!
Будьте ерудованими, відмінно знайте свій предмет, цікаво та доступно викладайте навчальний матеріал.
Умійте поважати кожного учня і бачити в ньому особистість.
Умійте керувати власними емоціями та розвивати позитивні почуття до дітей.
Навчіться любити дітей. Люблячи їх, не заробляйте дешевого авторитету всепрощенням, невимогливістю – це розбещує дітей.
Будьте справедливими, розумійте своїх учнів.
Будьте вимогливими до себе, самокритичними, не порушуйте педагогічну етику.
Умійте терпляче виправляти його помилки – думки, дії вчинки; навчіться переконувати.
Будьте ввічливими, доброзичливими, життєрадісними, людяними.
Хай завжди учні бачать у вас старшого друга, порадника, людину, яка підтримає, зрозуміє, дасть пораду.
Ніколи не принижуйте людської гідності дитини, будьте непримиренними до подібних дій Ваших колег.
Станьте вимогливими та будьте витриманими у стосунках з учнями.

НАПРЯМИ ТВОРЧИХ ПОШУКІВ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ ВИХОВНОЇ РОБОТИ З ВАЖКИМ ШКОЛЯРЕМ

1. Намагайтесь запобігти у себе думку про безнадійну педагогічну занедбаність того чи іншого учня. Вселяйте в себе віру, що "важкий” вихованець є потенційним носієм багатьох позитивних якостей. У ході перших контактів з такою дитиною виявіть доброзичливу зацікавленість, повагу, відкинувши можливе упереджене ставлення до неї.

2. Уникайте хворобливої реакції на перші негативні прояви у поведінці важко вихованця у ставленні до вас. Такі діти не рідко на початковому етапі спілкування з новим вчителем, а тим більше з молодим, схильні випробовувати його.

3. Добре ознайомтесь з умовами життя учня вдома, особливостями спілкування в школі, поза її межами, з батьками. Та й найголовніше – виявіть джерело, причини, що призвели до морального захворювання учня.

4. Вивчіть паростки позитивних якостей вихованця, й1ого схильності, уподобання, інтереси.

5. Будь-що намагайтеся полюбити дитину за те, що вона людина. Виявіть доброту, чуйність, порядність, щоб протистояти негативізму, з яким учневі доводиться зустрічатись у спілкуванні. Це і буде застосування методу "вибуху”, який може сприяти досягненню добрих виховних результатів за порівняно короткий строк. Спрямовуйте на таку діяльність усіх вчителів, вихователів класу.

6. У процесі спілкування з вихованцем не вдавайтесь до методів постійного контролю, гальмування, а використовуйте метод "заміни”, тобто включення таких видів діяльності, які б відповідали його інтересам.

7. Помічайте найменші позитивні зрушення у поведінці і діях школяра. Підкріплюйте їх своїм заохоченням, схваленням. Водночас не зосереджуйте увагу на негативних проявах поведінки. пам’ятайте, що погані звички долати важко. Лише поступове розширення кола позитивних дій має витісняти негативні вчинки.

8. Постійно включайте вихованців у колективні справи класу, спортивні команди, давайте посильні доручення, підкреслюйте їх значення для успіху всього колективу.

9. систематично працюйте з батьками, щоб спільно забезпечити позитивний педагогічний вплив на важковиховуваного, єдність зусиль на грунті доброти, поваги.

10. Намагайтеся частіше бувати з "важким” учнем один на один: разом обговорюйте питання, які викликають у нього інтерес, розповідайте йому про цікавих людей. Запрошуйте до своєї домівки, намагайтеся спільно працювати над виконанням тих чи інших завдань, але уникайте при цьому набридливого повчання, моралізаторства.
під час канікул, вашої відпустки намагайтесь листуватись з вашим вихованцем (якщо ви або виїжджаєте на цей час з населеного пункту) учень повинен відчувати, що вчителя цікавить його життя під час канікул.

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВИХОВАТЕЛЯМИ В КРИЗОВИЙ ДЛЯ НИХ СТАН

1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому у власні сили

5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ГРУПИ РИЗИКУ

1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в "кучі” і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина.

2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, яке потребує взаємодію з людьми.

3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації...

4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив. Розробіть план дій для дитини його бажаним партнером.

5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей "список” в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ЗАПОБІГАННЮ НАСИЛЛЯ ЩОДО ДИТИНИ

Щоб такого не було (рекомендації учнів своїм одноліткам):

· Твої права в сім’ї в нашій державі захищають Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України;

· Будь поінформованим та нагадуй батькам про існування твоїх прав (права дитини є такими ж як і права дорослих, які є закріпленими в ІІ розділі Конституції України);

· Намагайся завжди шукати порозуміння з батьками;

· Не соромся звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, вчителів, психологів, працівників прокуратури, кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

· З 14 років ти маєш право особисто звернутися в суд щодо порушень твоїх прав батьками

НАСИЛЛЯ НА ВУЛИЦІ

Насиллям на вулиці щодо дітей є:

-Фізичне насилля: Грабіж, Розбій, Побиття, Проституція, Примусова праця (збирання і здача металобрухту, макулатури, порожні пляшки, миття машин, праця вантажниками).

-Моральне насилля: образи, приниження честі та гідності.

-Злочини проти власності: грабіж, вимагання.

-Сексуальне насилля: проституція, зґвалтування, розбещення.

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ (ЯК СЕБЕ ПОВОДИТИ):

· Не ходити самому по вулицях в вечірній та нічний час;

· Не спілкуватися із незнайомими особами;

· Не виставляти на показ коштовні речі (прикраси, мобільні телефони, гроші);

· Не вживати алкогольні, наркотичні засоби (це призводить до втрати самоконтролю);

· Не провокувати своєю поведінкою інших (викликаючі одяг та поведінка);

· У випадку працевлаштування, вимагай від працедавців дотримання норм трудового законодавства щодо неповнолітніх (укладення трудового договору у письмовій формі із зазначенням умов праці);

· Якщо на твоїх очах відбувається правопорушення, дуже важливо не бути втягнутим у нього щоб не стати жертвою або співучасником;

· Якщо ти став свідком правопорушення, варто обов’язково звернутись до правоохоронних органів і надати їм інформацію про це. Таким чином ти убережеш себе й інших людей від того, щоб не стати жертвою.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ:

· Забезпечити фізичну безпеку – не залишати дитину без нагляду;

· Підтримуйте сімейний розклад дитини;

· Слідкуйте за дитиною: Будьте послідовним, усно визначайте свої очікування та межі дозволеного. Давайте настанови, а не покарання. Приділяйте дитині свій час і увагу. Беріть участь в житті дитини: ігри, шкільні заходи. Залучайте дітей до своїх заходів;

· Заохочення і підтримка: Заохочуйте дітей займатися тим, чим їм цікаво. Будьте позитивними. Навчайте їх необхідних навичок. Якщо дитина вас дратує, скажіть їй свої відчуття від першої особи «Мені важко коли хтось заважає». Довіряйте дітям. Визнавайте право її на особисте життя. Поважайте почуття інших батьків. Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці.

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків

Італійка Марія Монтессорі чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70-ть років її ім’я було забуте у східній Європі і згадувалося лише в працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути і академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах.

Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів.

Читайте також: Про педагогіку Марії Монтессорі

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список заповідей Марії Монтессорі для батьків, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.

Золоті заповіді батькам

Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайтесвоюдитину як свою власність, не ростіть її для себе,не вимагайтевід неї реалізації заданоївамижиттєвої програми і досягнення поставленоївамимети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколі не навчайте тому,учомусамі не обізнані.

4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим,якою вона була вчора і якою є сьогодні.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.

2.Спільна діяльність членів сім’ї.

3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4.Спільний життєвий світогляд.

5.Оптимістичні настрої родини.

6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.Шанування членів родини, повага до старших.

8.Бережливе ставлення до природи.

9.Активна участь дітей у сімейному житті.

10.Відсутність насилля в родині.

11.Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання,навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що,за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів – до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

Батькам п’ятикласників

У п’ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи і однокласники.

Найбільш складним для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.

Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:

*Діти пізнають свої слабкі і сильні сторони.

*Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей.

*Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.

Труднощі переходу з початкової школи в середню:

*Поступове зниження інтересу до навчальної діяльності.

*Складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання.

*Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії).

Поради батькам пятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4.Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність – як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.